Десь я це вже бачила. Така думка крутилася в голові перші півгодини, коли дивилась фільм "Під сонцем Тоскани". І справді, майже точна копія "Їсти, молитись, кохати". Так само головна героїня -- американська письменниця середнього віку, у якої не склалося заміжжя, вона приїжджає в Італію, де смакує їжею, знаходить Бога (правда, у цьому фільмі вона "знаходить спільну мову" з Божою Матір*ю), а також кохання. Відмінності тільки у деяких нюансах: героїню звати Френсіс, а не Елізабет, вона після Італії не їде в Індію та Індонезію, а купує віллу і осідає там на увесь час тривалості фільму. А також, головну героїню грає на Джулія Робертс, а Даян Лейн. Як хтось написав у коментарях, старіюча актриса зі зморшками на лобі і мішками під очима. Так і є, якщо чесно, не для Даян Лейн ця роль, не виглядає вона на 30. А її партнери здаються набагато молодшими на її фоні. (Хоча в інших фільмах ця актриса мені подобається. До речі, вона була сценаристом "Фріди" з Сальмою Хайєк.)
Подумала, може, це рання екранізація книжки Елізаберт Гілберт (фільм "Під сонцем..." знятий у 2003 році, а "Їсти..." - у 2010) . Та ні, книгу під назвою "Під сонцем Тоскани" написала Френсіс Мейєс. Правда, читаючи рецензію і коментарі, сюжету фільму не спізнала, але потім хтось таки написав, що спільного у них -- таки справді тільки кілька сценок. Книгу хвалили. Зрештою, як і фільм. Як на мене, фільм -- занадто мелодраматичний.
Фільм:
Книга:
А от Даян Лейн:
І ще:
Автор з головною героїнею:
Комментариев нет:
Отправить комментарий